Skip to content Skip to footer

Позика фізособі: податки при прощенні і списанні боргу

Позика фізособі: податки при прощенні і списанні боргу 1

Директор просить у компанії 300 000 грн. Оформили позику, гроші видали, податків немає — все законно і безкоштовно.

Через три роки виявляється, що повертати нічим. І та сама сума перетворюється на дохід із податком 69 000 грн. Живими грошима, яких у людини вже немає.

Позика фізособі — нормальний і законний інструмент. Проблема в тому, що про неї думають на етапі видачі й не думають на етапі закриття. Розберемо обидва.

Поки позика жива — податків немає

Це правда, і саме звідси береться відчуття, що інструмент безкоштовний.

Основна сума поворотної фінансової допомоги не включається до оподатковуваного доходу фізособи. Немає ПДФО, немає військового збору, немає ЄСВ. Строк позики значення не має — хоч рік, хоч п’ять.

Але показати її все одно треба. У 4ДФ за той місяць, у якому гроші фактично видані, з ознакою доходу «197». Графи з сумами податку залишаються порожніми. Повернення коштів позичальником у 4ДФ не відображається.

Ознака «197» ставиться і тоді, коли позику видано фізичній особі-підприємцю. Це не той випадок, коли працює ознака доходу для виплат ФОПу.

Що врахувати при видачі

П’ять моментів, на яких найчастіше спотикаються.

  • Договір діє з моменту передачі грошей, а не з дати підпису. Позика — реальний договір: поки кошти не передані, зобов’язань немає. Якщо позикодавець юридична особа, письмова форма обов’язкова незалежно від суми.
  • Директор не підписує договір сам із собою. Якщо позику видають керівнику і він ставить підпис з обох боків, договір можуть визнати недійсним. Від імені підприємства має підписати інша уповноважена особа — за статутом або довіреністю.
  • Готівкою — не більше 50 000 грн на день. Обмеження діє на розрахунки з однією фізособою, причому потоки в обидва боки за день сумуються. РРО не потрібен: видача й повернення позики не є розрахунковою операцією.
  • Утримання із зарплати — тільки за згодою. Роботодавець не має права утримувати за власною ініціативою. Потрібна умова в договорі або заява працівника. Обмеження 20% і 50% тут не діють, бо погашення добровільне.
  • Довга позика вимагає дисконтування. Якщо строк погашення перевищує 12 місяців від дати балансу, заборгованість треба дисконтувати в бухобліку. Це обов’язок, а не вибір. Позика до року цього не потребує — тому строк варто продумати наперед.

Головне: закрити позику без наслідків неможливо

Ось те, про що треба думати ще на етапі видачі. «Безподатково» — це тимчасовий стан, а не властивість інструменту.

Позика не розчиняється сама. Врешті вона закривається одним із трьох способів, і два з них створюють оподатковуваний дохід.

СпосібПодаткиХто платить
Повернення грошимаНемає—
Прощення боргуПДФО 18% + ВЗ 5% з усієї сумиФізособа або підприємство — залежить від оформлення
Списання після трьох роківПДФО 18% + ВЗ 5%Фізособа через річну декларацію

На позиці в 300 000 грн це виглядає так: ПДФО 54 000 грн плюс військовий збір 15 000 грн. Разом 69 000 грн, або 23% від суми.

Важлива деталь: оподатковується вся сума, а не перевищення над порогом. Пороги тут символічні — при прощенні це 25% мінімальної зарплати, у 2026 році трохи більше двох тисяч гривень. Будь-яка реальна позика його перевищує.

Прощення боргу: хто заплатить податок

Тут ховається ризик, який коштує підприємству реальних грошей.

Прощена сума вважається додатковим благом фізособи. Але хто саме сплачує з неї податок, залежить від одного: чи повідомили ви боржника письмово.

  • Повідомили — рекомендованим листом з повідомленням про вручення, окремим договором або під підпис особисто. Тоді підприємство звільняється від обов’язків податкового агента, а фізособа декларує дохід і платить сама.
  • Не повідомили — підприємство зобов’язане нарахувати, утримати і сплатити ПДФО та військовий збір. Фактично зі своїх коштів, бо утримувати вже нема з чого.

Різниця між цими двома варіантами — один документ і 69 000 грн у нашому прикладі.

Порядок дій має бути саме таким: спершу оформлюємо повідомлення, потім прощаємо. Не навпаки.

Строк давності: три роки, які ніхто не рахує

Другий сценарій ще підступніший, бо не потребує жодного рішення. Він настає сам.

Якщо позику не повернули і минув загальний строк позовної давності — три роки від дати, коли гроші мали бути повернуті — сума потрапляє до річного оподатковуваного доходу фізособи. Вона зобов’язана задекларувати її самостійно і сплатити ПДФО та військовий збір.

Проблема в тому, що ніхто цей строк не відстежує. Позику видали, вона висить у балансі роками, про неї згадують випадково — і виявляється, що момент уже минув.

Калькулятор і реєстр позик

Забирайте файл — він робить дві речі.

  • Калькулятор — підставляєте суму і спосіб закриття, отримуєте суму податку і відповідь на питання, хто його платитиме
  • Реєстр позик — усі видані позики з датами, залишками і автоматичним контролем трирічного строку
  • Сигналить за пів року до спливу строку давності — коли ще можна щось зробити
  • Пороги і ставки винесені на окремий лист: змінилась мінімалка — правите одну комірку

5 помилок, які коштують найдорожче

  • Видавати позику без плану її повернення. Питання «як він її віддасть» треба ставити до видачі, а не через три роки.
  • Не відстежувати строк давності. Дохід виникає автоматично, без вашого рішення і без нагадування.
  • Прощати борг до оформлення повідомлення. Порядок має значення: спершу документ, потім прощення.
  • Не показати позику в 4ДФ. Дохід неоподатковуваний, але відобразити його треба.
  • Робити позику регулярним способом виведення грошей. Якщо власник щомісяця бере «позику», яка не повертається, це вже не позика. Для виведення коштів є законні способи з передбачуваною ціною — про них є окремий розбір.

Що робити далі

  • Підніміть усі діючі позики фізособам і випишіть по кожній дату, з якої рахується строк давності.
  • Порахуйте в калькуляторі, у що обійдеться закриття кожної. Часто виявляється, що дешевше домовитись про повернення частинами.
  • Перевірте, чи всі позики показані в 4ДФ з правильною ознакою.
  • Якщо позику видавали директору — перевірте, хто підписав договір від імені підприємства.

І головне. Позика — інструмент для тимчасової потреби, а не спосіб виведення грошей із компанії. Якщо вона видається без наміру повернення, ви просто відкладаєте податок на три роки — і платите його тоді, коли грошей на це вже немає.

Потрібно розібрати діючі позики або вибудувати законну структуру виплат? Напишіть: info@incomes-group.com


Ставки податків, розмір мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму переглядаються щороку, а пороги неоподаткування рахуються від показників на 1 січня. Перед прийняттям рішень звіряйте актуальні значення на дату операції.

Автор: Віра Матвіїв — фінансовий консультант, 17+ років практики в бухгалтерському й управлінському обліку. CAP/CIPA, ACCA DipIFR, членкиня UACAA. Засновниця Insight Growth Consulting (Львів).

Оновлено: 31.08.2026

Залишити коментар